Сьогодні, 28 червня, російській стороні направлено ноту-відповідь, в якій зазначається про неможливість прийняття цієї «гуманітарної допомоги» з огляду на невизначеність її кінцевого адресата.

МЗС України звернуло увагу російської сторони на положення пункту 6 глави ІІ Статуту Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців 1950 року та пункт 2 розділу А статті 1 Конвенції про статус біженців 1951 року, згідно з якими під «біженцями» розуміються особи, які «в силу обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, громадянства або політичних переконань, знаходяться за межами країни своєї громадянської приналежності і не можуть користуватися захистом уряду цієї країни». Враховуючи той факт, що Донецька та Луганська області, як і Автономна Республіка Крим, є невід’ємною частиною України, відповідно до вищенаведених міжнародних документів, громадяни України, які перебувають на цій території, не можуть в принципі мати статус біженців.

У зв’язку з цим було наголошено, що найважливішим кроком з боку російської сторони, який міг би сприяти врегулюванню ситуації у східних областях України, стала б практична підтримка реалізації мирного плану Президента України Петра Порошенка, а також виконання умов, сформульованих у висновках Європейської Ради щодо України від 27 червня 2014 року, а саме: укладення угоди про механізм контролю, під наглядом ОБСЄ, щодо припинення вогню та ефективного контролю за кордоном; повернення під контроль української влади трьох прикордонних пропускних пунктів на українсько-російському кордоні (Ізварине, Червонопартизанськ, Должанський); звільнення заручників, в тому числі всіх спостерігачів ОБСЄ; започаткування змістовних переговорів щодо імплементації Плану мирного врегулювання Президента України.

***

Комментарий Департамента информационной политики МИД Украины относительно ноты МИД РФ касательно направления «гуманитарной помощи» восточным областям Украины

27 июня МИД Украины получил ноту МИД Российской Федерации с информацией о намерении российской стороны направить «гуманитарную помощь» в «Донецкую и Луганскую области, а также, возможно, в другие регионы, где находятся беженцы».

Сегодня, 28 июня, российской стороне направлено ноту-ответ, в котором указывается о невозможности принятия этой «гуманитарной помощи», учитывая неопределенность ее конечного адресата.

МИД Украины обратило внимание российской стороны на положение пункта 6 главы ІІ Устава Управления Верховного комиссара Организации Объединенных Наций по делам беженцев 1950 года и пункт 2 раздела А статьи 1 Конвенции о статусе беженцев 1951 года, согласно которым под «беженцами» имеются в виду лица, которые «в силу обоснованных опасений стать жертвой преследований по признаку расы, вероисповедания, гражданства или политических убеждений, находятся вне страны своей гражданской принадлежности и не могут пользоваться защитой правительства этой страны». Учитывая тот факт, что Донецкая и Луганская области, как и Автономная Республика Крым являются неотъемлемой частью Украины, в соответствии с вышеприведенными международными документами, граждане Украины, которые находятся на этой территории, не могут в принципе иметь статус беженцев.

В связи с этим было отмечено, что важнейшим шагом со стороны российской стороны, который мог бы способствовать урегулированию ситуации в восточных областях Украины, стала бы практическая поддержка реализации мирного плана Президента Украины Петра Порошенко, а также выполнение условий, сформулированных в заключениях Европейского Совета по Украине от 27 июня 2014 года, а именно: заключение соглашения о механизме контроля, под наблюдением ОБСЕ, о прекращении огня и эффективного контроля за рубежом; возвращение под контроль украинской власти трех пограничных пропускных пунктов на украинской-российской границе (Изварино, Червонопартизанск, Должанский); освобождение заложников, в том числе всех наблюдателей ОБСЕ; начало содержательных переговоров по имплементации Плана мирного урегулирования Президента Украины.