Рік тому молоді українці ризикували своїм життям в Києві на Майдані Незалежності, щоб захистити Угоду, яка мала би привести країну до Європейського Союзу. Це повстання в кінцевому підсумку покінчило з корумпованим режимом і після проведення вільних і справедливих виборів привело до влади уряд, який, здається, має найбільший дух реформ, який коли-небудь бачила Україна.

Можна було очікувати, що героїчна прихильність українців до демократичних ідеалів Європи дасть початок потоку підтримки Заходу для України в її боротьбі проти російської агресії та економічної нестабільності. Але не так сталося. Справді, не дивлячись на те, що останній Саміт лідерів країн ЄС в 2014 році виніс сміливе рішення «йти курсом» санкцій щодо Росії, в кінцевому рахунку мав місце незначний рух в напрямку допомоги Україні.

Готовність декількох країн ЄС допомогти Україні грішми є «в кращому випадку байдужою». Під час боргової кризи в Єврозоні, європейські лідери постійно відкладали рішення проблеми на потім, результатом чого стала глибока і тривала рецесія. Зараз вони збираються зробити ту ж саму помилку в Україні, але зі ще більш руйнівними наслідками.

Звичайно, стабілізація економіки України вимагатиме глибоких внутрішніх реформ. Уряду доведеться скоротити енергетичні субсидії, щоб зменшити величезний дефіцит «Нафтогазу». В той же час, Національний банк повинен продовжувати закривати неплатоспроможні банки і забезпечити рекапіталізацію життєздатних фінансових інститутів. І, як це видно з Індексу сприйняття корупції «Transparency International» (142-е місце серед 175 країн), дуже важливе значення мають рішучі заходи з покращення і підвищення професійного рівня управлінців.

Але такі реформи можна реалізувати лише за умови фінансової стабільності. Наразі дефіцит бюджету покривається за рахунок грошової емісії, інфляція є високою, а гривня знецінюється (проте не так сильно, як російський рубль). Передумовою для успіху структурних реформ є пакет досить великої іноземної допомоги.

Іншою умовою є політична легітимність. Зрештою, реформи вимагають колосальних жертв від громадян. В інших країнах Центральної та Східної Європи громадяни пішли на ці жертви, оскільки щедра фінансова допомога із Заходу і перспектива членства в ЄС надали довіру обіцянкам щодо демократії і процвітання в майбутньому.

Українці повинні відчути, що біль перехідного періоду розподілятиметься справедливо, тобто, що олігархи нарешті підпадатимуть під верховенство закону.

Виходячи з того, що вільна, стабільна та процвітаюча Україна є стратегічним інтересом Європи, уряди країн-членів ЄС також повинні розділити цей тягар фінансування реформ. Кошти, необхідні Україні для стабілізації своєї економіки протягом наступних чотирьох років, є незначними в порівнянні з більш ніж 300 млрд. дол. США, спрямованими на порятунок Греції – країни, яка набагато менш важлива зі стратегічної точки зору.

Скептики в ЄС та уряді Німеччини визнали гостроту ситуації в Україні, але вони побоюються, що гроші будуть витрачені даремно за відсутності комплексних реформ.

Успіх реформ ніколи не може бути гарантований заздалегідь. Але фактор, який може гарантувати провал – це фінансова нестабільність.

Нинішній Уряд України має безпрецедентний виборчий мандат на проведення змін. Він взяв на державну службу одних із кращих і найяскравіших умів країни (в тому числі з української діаспори), щоб воювати і запобігати економічному колапсу одночасно.

На сьогодні економічні та політичні реформи здаються надзвичайно важкими, але все ж таки досяжними. Для західних урядів допомога Україні є своєрідною авантюрою, але вона варта того, щоб бути зробленою.

Джерело: http://veja.abril.com.br/noticia/mundo/apostando-na-ucrania