Уряд Суринаму офіційно підтримує та заохочує розвиток бізнесу за рахунок місцевих та іноземних інвестицій. Загальний інвестиційний клімат сприяє інвесторам, які мають досвід роботи в країнах, що розвиваються. Для залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) органи влади планують оновити інституційні та правові рамки для захисту інвесторів та усунення обмежень щодо переказів доходів від інвестицій та контролю за потоками ПІІ. Однак, огляд торгової політики Світової організації торгівлі за 2019 рік дійшов висновку, що інвестиційний режим Суринаму не змінився з часу його останнього огляду в 2013 році. У звіті зазначено, що загальний режим, зокрема схвалення ПІІ, може бути дискреційним, а не заснованим на правилах.
Історично, добувна галузь залучала значні прямі іноземні інвестиції, але численні фактори негативно впливають на інвестиційний клімат в цілому. Ці фактори включають незрозумілий процес надання концесій та публічних торгів, корупцію, обмеження інституційного потенціалу та відсутність загальної прозорості.
У січні 2020 року компанії Apache і Total оголосили про "відкриття значних запасів нафти" біля узбережжя Суринаму. З цього моменту ключовим чинником інвестиційної привабливості Суринаму є освоєння офшорних родовищ нафти й газу. У жовтні 2024 року компанія TotalEnergies та її партнери ухвалили остаточне інвестиційне рішення щодо масштабного проєкту GranMorgu у блоці 58. Обсяг запланованих інвестицій оцінюється приблизно у 10,5 млрд доларів США, а початок видобутку очікується у 2028 році. Реалізація проєкту вже стимулює приплив капіталу, імпорт обладнання та розвиток супутньої інфраструктури.
Додаткові перспективи пов’язані з блоками 52 і 66. У травні 2026 року державна компанія Staatsolie повідомила про комерційну перспективність газового відкриття Sloanea у блоці 52, який розробляє малайзійська Petronas. Компанія оцінює можливість підтвердження комерційної перспективності нафти в цьому блоці протягом наступних 18 місяців. У разі позитивних результатів Суринам може одночасно розвивати нафтові та газові проєкти, включно з потенційним виробництвом скрапленого природного газу.
Видобувна галузь, насамперед золото та нафта, історично залучає найбільші обсяги іноземного капіталу. У червні 2025 року Staatsolie та Petronas уклали угоду про розподіл продукції щодо глибоководного блоку 66: Petronas отримала 80% участі та статус оператора, тоді як Staatsolie зберегла 20%. Компанія також проводить нові ліцензійні раунди для офшорних ділянок, що свідчить про прагнення уряду розширити коло інвесторів.
Макроекономічна ситуація залишається суперечливою. За оцінкою Міжнародного валютного фонду, у 2025 році бюджетні та монетарні відхилення послабили результати попередньої стабілізації: зменшилися грошові резерви, ослабла національна валюта, а інфляція знову підвищилася до двозначного рівня. Державний борг оцінюється приблизно у 106% ВВП у 2025 році, а на 2026 рік прогнозується його зниження до близько 96% ВВП. МВФ прогнозує зростання реального ВВП Суринаму на рівні близько 3,9% у 2026 році, тоді як масштабне розгортання офшорного видобутку у 2028 році може забезпечити значно вищі темпи зростання.
Основним ризиком для інвесторів залишається залежність економіки від сировинного сектору та зовнішніх цін на золото й нафту. Додаткові ризики пов’язані з нестабільною бюджетною політикою, валютним тиском, високим борговим навантаженням і потребою у значній фіскальній консолідації у 2026 році. Поточний дефіцит рахунку поточних операцій значною мірою зумовлений імпортом обладнання для офшорних нафтових проєктів, який переважно фінансується за рахунок ПІІ.
Серед структурних проблем інвестиційного середовища зберігаються недостатня прозорість процедур державних закупівель і надання концесій, обмежений інституційний потенціал, корупційні ризики та слабкий нагляд за державними підприємствами. МВФ рекомендує Суринаму повністю імплементувати законодавство у сфері управління державними фінансами та Суверенного фонду, посилити антикорупційні механізми, забезпечити прозоре управління майбутніми доходами від корисних копалин і вдосконалити систему державних закупівель.
Таким чином, станом на перше півріччя 2026 року Суринам має значний потенціал для залучення інвестицій, передусім у нафтовидобування, газову галузь, енергетику, транспортну інфраструктуру та супутні послуги. Однак реалізація цього потенціалу залежатиме від здатності уряду забезпечити макроекономічну дисципліну, передбачуване регулювання, прозорість концесійних процедур і ефективне управління майбутніми нафтовими доходами.