20 лютого 2014 року Російська Федерація розпочала збройну агресію проти суверенної держави Україна.

Минуло три роки з часу підступного нападу з боку держави-сусіда, який взяв на себе зобов’язання поважати суверенітет і незалежність України та, згідно з Будапештським меморандумом 1994 року, виступав одним з гарантів безпеки та територіальної цілісності України.

Хоча Революція Гідності чітко підтвердила прагнення українського народу побудувати європейську, демократичну та процвітаючу Україну, Кремль спробував позбавити українців права самостійно визначати своє майбутнє. Російська Федерація розпочала сплановану військову операцію, яка в подальшому призвела до тимчасової окупації АР Крим і м.Севастополь та кровопролиття на Донбасі.

Своїми діями Росія кинула виклик заснованому на цінностях світовому порядку, намагаючись відродити геополітичні конструкції минулого, де домінували право сили та поділ на зони впливу.

Жахливі цифри характеризують цю безпринципну війну Кремля проти українського народу: понад 9800 осіб загинуло, близько 23000 поранених, майже 1 млн. 800 тис. вимушених переселенців. Державою-агресором захоплено 7,2% території України, де в окупації та нескінченому терорі живуть мільйони громадян України. Непідконтрольною Уряду України залишається ділянка українсько-російського державного кордону протяжністю 409,7 км, через яку Росія постійно направляє на територію України нових найманців, зброю та амуніцію.

В окупованому Криму, закритому для будь-яких форм міжнародного контролю та моніторингу, системно порушуються фундаментальні права людини, від чого страждають, в першу чергу, українські активісти і корінний народ Криму – кримські татари. Безпідставно затримуються та отримують тюремне ув’язнення громадяни України, безслідно зникають активісти, залякуються їхні родини та друзі. Представницький орган кримських татар – Меджліс – заборонено.

Росія продовжує розпалювати конфлікт на Донбасі, надсилає на неконтрольовану Урядом України територію регулярні війська та найманців, надає бойовикам та терористам сучасні озброєння та військову техніку.

Відмова Росії виконувати Мінські домовленості підриває зусилля України та міжнародного співтовариства, спрямовані на деескалацію і стабілізацію в регіоні. Пропаганда Москви не знає меж брехні, фальсифікацій, підміни понять. Людське життя не становить для агресора жодної цінності. Окрім України, російські структури неодноразово були помічені у втручанні у внутрішні справ інших суверенних держав.  Агресивна політика Російської Федерації - це загроза для всього світового порядку та світоустрою.

Україна вдячна усім партнерам за підтримку та єдність. Схваливши Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» та «Ситуація з правами людини у АР Крим та місті Севастополь (Україна)», світ чітко сказав «ні» порушенню територіальної цілісності та суверенітету незалежної держави, засудив окупанта та підтвердив свою відданість дотриманню прав людини. Запровадивши персональні та секторальні санкції, провідні держави світу виступили єдиним фронтом проти свавілля держави-агресора та її зневаги до міжнародного права.

Гідною та безальтернативною реакцією міжнародного співтовариства є збереження солідарності з Україною у протидії російській агресії шляхом посилення політико-дипломатичного та економічного тиску на державу-агресора. Росія повинна повністю виконати власні зобов’язання щодо мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, взяті при підписанні Мінських домовленостей, негайно припинити порушення прав людини та основних свобод на тимчасово окупованих нею територіях, звільнити українських заручників та політичних в’язнів, припинити окупацію Кримського півострова. Лише повернення Російської Федерації у міжнародно-правове русло дозволить забезпечити мир і стабільність на Європейському континенті, а також зняти загрозу хаосу і домінування сили у міждержавних відносинах.