Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач) народилася 13 (25) лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Взимку 1881 р. дівчинка сильно застудилася і почала хворіти (в 1883 р. хворобу діагностували як туберкульоз кісток). Через негаразди зі здоров’ям здобула домашню освіту під керівництвом приватних учителів та матері. Вона вивчила багато європейських мов, включаючи і слов’янські (російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку, латинську.

Писати поезії Лариса Косач почала в 9-річному віці. Першими були надруковано в 1884 р. у львівському журналі «Зоря» вірші «Конвалія» і «Сафо», під якими вперше з'явилось ім'я — Леся Українка. Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-х рр., коли Косачі переїхали до Києва і вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда». Перша збірка її поезій «На крилах пісень» була надрукована у 1893 р., друга – «Думи і мрії» у 1899 р., третя збірка – «Відгуки» була надрукована в 1903 р.  Після цього Леся Українка протягом десяти років написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована.

У другій половині 90-х років ХІХ ст. Леся Українка звертається до драматургії. Перша її драма – «Блакитна троянда» (1896 р.) з життя української інтелігенції. Далі вона, широко використовуючи теми і образи світової літератури, розвинула новий жанр – драматичну поему. До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Камінний господар» (1912 р.) і «Лісова пісня» (1911 р.). «Лісова пісня» вершина творчості великої поетеси. Головна героїня драми-феєрії Мавка – не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого.

У 1900-х рр. міцніють зв'язки Лесі Українки з соціал-демократичним рухом. З групою товаришів вона займається розповсюдженням соціалістичної і марксистської літератури, перекладом праць теоретиків соціалізму, виданням цих творів за кордоном і транспортуванням у Росію.

Датовані 1913-м — останнім роком життя — твори свідчать, що Лесю Українку не лишають роздуми про громадянські обов'язки митця, його творчий подвиг. Свій ліро-епічний триптих — “Що дасть нам силу?”, “Орфеєве чудо”, “Про велета”, в якому звучить думка про суспільне перетворюючу місію мистецтва, письменниця присвятила І. Франкові і надіслала до ювілейного збірника на його честь.

Леся Українка померла 19 липня (1 серпня) 1913 р. в грузинському містечку Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.