Маріо Варгас Ллоса, лауреат Нобелевської премії в галузі літератури

30 листопада 2014 р.

 

Розчаровані Європейським Союзом мають поїхати в Україну для того, щоб подивитися, як європейський проект надає величезну надію мільйонам українцям, які бачать в Європі єдину гарантію збереження суверенітету і свободи, яку здобули героїчним повстанням на Майдані і сьогодні мають загрозу з боку путінської Росії, яка прагне відновити радянську імперію (хоча і з іншою назвою). Побачили б також спокій суспільства, до якого вторглася велика держава та яка вже захопила п’яту частину української території та чиї східні кордони, де щодня гинуть більше добровольців, ніж подається офіційною статистикою, продовжують порушуватися сотнями одиниць бронетехніки та тисячами російських солдатів.

«Двісті танків лише за останні два дні та понад двох тисяч військових без уніформи» - це те, що мені сказав Президент Петро Порошенко в Україні. «Росія жодного дня не поважала підписану угоду про мир. Проте російське вторгнення служило для того, щоб ми об’єдналися. Сьогодні 80% жителів країни засуджують вторгнення і готові боротися».

Порошенко дуже спокійно спілкується виваженою англійською мовою – він є успішним, процвітаючим і люб’язним промисловцем і його шоколадні фабрики відомі у всьому світі. Він переконаний, що Європа та США не дозволять окупацію його країни.

Існує думка, що між Президентом і Прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком існують розбіжності, оскільки прем’єр є більш радикальним. Спілкуючись з обома окремо, я цього не відчув. Обидва вважають, що агресія продовжуватиметься і для Путіна вона є першим кроком виклику західній демократичній системі, яку він вважає головним супротивником Росії та авторитарного імперіалістського режиму, який очолює. Також вірять, що за нинішніх обставин російський лідер дедалі заохочується безкарністю з якою він створив про-російські анклави в Грузії -  Абхазію та Південну Осетію, захопив Крим та принизив Президента Обаму в Сирії.

Порошенко і Яценюк різні в одному аспекті: прем’єр – винятковий державний діяч, не намагається бути симпатичним зі своїм співрозмовником і висловлюється з твердою прямотою. Худий, лисуватий та використовує товсті окуляри, його можна назвати аскетом. Відомий економіст, який керував Національним банком, економіст, він рідко посміхається. «Я не песиміст, а реаліст», стверджує він. «Царі, Ленін та Сталін хотіли покінчити з нами. Зараз вони всі мертві, а Україна жива. Що маємо робити, незважаючи на різницю сил з Росією? Боротися, бо не існує іншої альтернативи».

На його думку, якщо впаде Україна, наступними жертвами стануть балтійські країни, Польща та інші «народні демократії». «Путін не відступить, він був би мертвим у Росії. Він вбив в голови своїм громадянам, що все це є змовою ЦРУ та США. І зараз росіяни в це вірять та готові боротися з усіма економічними санкціями, введеними демократичним світом». Санкції серйозно вражають російську економіку, проте Яценюк не вірить, що це зменшить імперіалістичні прагнення Путіна.

В місто Дніпропетровськ, розташоване на двох берегах ріки Дніпро, прибули понад 40 тисяч біженців із східних областей. Мер мені каже, що протягом наступних тижнів очікують ще 40 тисяч. Хоча складно визначити кількість осіб, які переселяються через військові дії, кількість українців, які залишили міста і сіла на кордоні, має перевищувати 1 мільйон.

На величезному Майдані розміщено фотографії всіх, хто загинув під час протестів. Поспілкувався з кількома лідерами протестів і особою, яка мене вразила, був Дмитро Булатов. Він організував колони, які проводили мирні протести перед будинками високих посадових осіб режиму і відповідав за зв’язок між маніфестантами. Коли розпочалися протести Дмитро був викрадений особами, які, на його думку, належали до урядових сил. Протягом восьми днів його піддавали тортурам: покалічили його обличчя, відрізали половину вуха і наприкінці розп’яли. Його кати хотіли, щоб він визнав, що протести фінансувалися ЦРУ. «Визнав всі дурниці, проте навіть тоді був впевнений, що мене вб’ють». Однак на восьмий день, його викрадачі загадково зникли. Сьогодні він Міністр молоді та спорту. Молодий і люб’язний, показує без будь-якого сорому відрізане вухо, великий шрам на обличчі та тортуровані руки. Розповідав мені в деталях про свої зусилля та своїх колег, які вживали для припинення корупції, яка ще залишається значною в офіційних колах.

Українська армія, яка воює проти росіян відновилася практично з нічого. Сформована частково з добровольців і з огляду на обмеженість ресурсів, якими володіє уряд, її існування забезпечено переважно завдяки підтримки населення.

Єдиний український письменник, якого я прочитав - Михайло Булгаков, пишався би супротивом і героїзмом своїх земляків. Він був жертвою сталінського режиму, який заборонив майже усі його книги. Його шедевр «Майстер і Маргарита» був опублікований лише в 70-х роках, багато часу після його смерті. Замість того, щоб його відправити в Гулаг, Сталін вирішив дати йому принизливу роботу в театрі, де з великим успіхом ставилися його роботи, щоб він швидко помер від ностальгії та розчарування.

Відвідав його будинок, перероблений на музей на чарівному Андріївському узвозі, де знаходиться красива православна церква, вуличні маляри та кіоски переповнені футболками з образами на адресу Путіна та рулонами туалетного паперу з надрукованим його обличчям. Будинок письменника підтримується у доброму стані, білий, переповнений іконами і там знаходяться його зошити, коли він був студентом медицини, його диплом, його книги, які були опубліковані посмертно. Відвідання цього будинку, цієї країни, навіть протягом лише п’яти днів, мене засмутило, порадувало і розлютило. Такий короткий візит залишає ваші думки переповненими сплутаними картинками та палкими думками. Проте в одному я переконаний: зараз українці вільні і Путіну буде дуже складно вирвати в них цю свободу.

  

Джерело: http://internacional.estadao.com.br/noticias/geral,ucrania-a-paixao-europeia-imp-,1600048