У той час, коли провідні західні держави вимагають від Володимира Путіна покласти край своїм діям, спрямованим на дестабілізацію України, Ділма Руссефф віддає перевагу уникненню цієї теми, коли її запитали про неї.
Коли президент однієї країни підходить для того, щоб привітати прем’єр-міністра іншої країни та чує у якості відповіді дослівно: «Думаю, що я потисну вашу руку, але маю лише одну річ, щоб сказати вам: ви маєте прибратися з України», це є свідченням того, що імідж Володимира Путіна, російського лідера, не є найкращим серед міжнародної спільноти. Це зауваження зробив канадієць Стівен Гарпер, який лише у більш різкій формі висловив думку деяких представників членів «Великої двадцятки», які зібралися в Австралії наприкінці минулого тижня.
Барак Обома, наприклад, також висловив своє негативне ставлення до того, що він назвав «агресією Росії проти України, яка є загрозою для світу», наводячи на це приклад збиття у липні літака «Малазійських Авіаліній», який пролітав над українською територією, що контролюється проросійськими сепаратистами. «Нинішня ситуація не є задовільною», - сказала Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель, додавши, що ЄС вивчає питання введення нових санкцій проти росіян. «Якщо він [Путін] продовжуватиме дестабілізувати Україну, буде більше санкцій», - підтвердив прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон. Тиск був настільки великим, що президент Росії залишив саміт «Великої двадцятки» до його завершення.
Кремль досі заперечує свою причетність до кризи, яка почалася у лютому, з проросійського сепаратистського руху на півострові Крим, пізніше анексованому Росією, в явне порушення Будапештського меморандуму 1994 року, в якому Україна склала свій ядерний арсенал в обмін на гарантії територіальної цілісності, і поширилась на схід України. Навіть відповідь Путіна Гарперу на «Великій двадцятці» була: «Це неможливо, тому що нас там немає». Реальність є зовсім іншою: за декілька днів до зустрічі лідерів, Організація Північноатлантичного договору (НАТО) ідентифікувала російські танки і зброю, які перетинали кордон з Україною, загрожуючи крихкому порозумінню, отриманому завдяки Мінському протоколу, підписаному у вересні.
Незважаючи на все, що він робить в Україні, Путін має підтримку, або принаймні мовчання, своїх партнерів по БРІКС, в тому числі Бразилії.
В Австралії Ділмі Руссефф довелося висловлювати жаль з приводу того, що український Міністр закордонних справ попросив про підтримку та більш чітку позицію Бразилії стосовно кризи в Україні. «Яку підтримку він просить? Відносно України Бразилія не має та ніколи не визначала позицію. Мі ніколи не висловлювались та систематично уникали втручання у внутрішні справи», - повідомила вона, забуваючи, або роблячи спробу забути про те, що коли йдеться про захист своїх ідеологічних союзників, Бразилія, зазвичай, так, «втручається у внутрішні справи», як це добре знають гондурасці та парагвайці.
Бразилія вже була більш різкою стосовно своїх намірів бути більш помітною на міжнародній арені, виборюючи постійне місце в Раді Безпеки ООН. Сьогодні, зі своїми серйозними внутрішніми проблемами, такими, як хитка економіка і постійна корупція, питання, здається, вийшло зі списку пріоритетів. Але, коли мрія знову зміцниться, альянси з диктаторами та пасивність стосовно криз, як українська, звичайно кидатимуть тінь на цю бразильську амбіцію.