Агресія Росії проти України є однією з найбільших трагедій нашого часу, не тільки з огляду на величезну вартість людських життів, але й тому, що вона не має ніякого сенсу.

Російські лідери абсолютно помилково оцінили наміри Заходу і створили абсолютно непотрібну конфронтацію.

Росія і Захід економічно тісно взаємопов'язані і мають низку спільних політичних цілей в Європі та за її межами – тому існує багато причин для мирної співпраці.

Кремль відгорнувся від своїх партнерів через те, що Росія побачила поступове розширення Європейського союзу (ЄС) та Організації Північноатлантичного договору (НАТО) шляхом реалізації політики «сусідства» і «відкритих дверей», відповідно, як ретельно сплановані спроби її стримування і створення загрози.

Згідно з риторикою Кремля, приймаючи до свого кола колишні радянські країни, ЄС і НАТО, вочевидь, прагнуть послабити Росію. Така інтерпретація в кінцевому підсумку призвела до того, що Росія у відповідь на намір України підписати угоду про асоціацію з ЄС, анексувала Крим і створює «заморожений конфлікт» на сході України.

Але така інтерпретація Росії, без сумніву, є хибною - це я можу стверджувати з повною відповідальністю.

Молоді демократії Центральної та Східної Європи прагнули приєднатися до ЄС і НАТО і наполегливо працювали, щоб отримати статус членів, оскільки бажали миру, прогресу і процвітання. Це були амбіції цих країн (а не помста Росії), які призвели до розширення ЄС і НАТО. Росія не повинна шкодувати про рішення своїх сусідів приєднатися до ЄС і НАТО, що створює підґрунтя для економічного розвитку та підвищення безпеки в регіоні. ЄС і НАТО підтримали створення сильних демократичних інститутів на основі верховенства права і поваги прав меншин, появу життєздатних і динамічних економік, мирного врегулювання суперечок, пов'язаних з прикордонними питаннями.

Безпека і процвітання Центральної та Східної Європи приносить користь усім - переважно Росії.

Сьогодні ЄС є найбільшим ринком для російського експорту, водночас значна частина її експорту спрямовується до країн-членів, які приєдналися до блоку в 2004 році, а кордон Росії з ЄС - далекий від того, щоб становити загрозу та є найбільш стабільним і безпечним.

Жоден із союзників НАТО не напав би на Росію, оскільки таке рішення порушило б фундаментальний принцип міжнародного права: поваги до суверенітету інших країн.

У разі виникнення прикордонних суперечок, члени НАТО прагнуть до пошуку ненасильницьких рішень.

Завдяки ЄС і НАТО, стабільність західних кордонів, чого Росія прагнула протягом багатьох століть, в даний час досягнута.

В 2009 році, в якості найважливішого пріоритету НАТО було визначено зміцнення відносин з Росією. Наприкінці наступного року, здавалося, що було досягнуто значного прогресу у напрямку більш тісної співпраці. На третьому Саміті Ради НАТО-Росія, тодішній Президент Росії Д.Медведєв і його колеги з інших 28 країн схвалили спільну заяву, в якій обіцяли розробити «насправді стратегічне партнерство».

Проте п'ять років після цього, Росія далека від стратегічного партнера. Вона - стратегічна проблема.

Нинішня військова доктрина Росії ставиться до НАТО, як до однієї з основних зовнішніх загроз для безпеки Російської Федерації.

Час переглянути відносини між Росією і Заходом. В якості першого кроку, ЄС, США та інші члени НАТО чітко показують, що співпраця того вартує, а протистояння має свою ціну. Це означає продовження економічних санкцій проти Росії та економічну допомогу Україні.

З точки зору безпеки, НАТО повинна зміцнити оборону своєї території, в той час як союзники по НАТО допоможуть Україні покращити свою обороноздатність.

ЄС і США мають бути твердими і єдиними у своїй політиці по відношенню до Росії.

Ця стратегія має найбільші  шанси завершити поточну конфронтацію і змусити Росію конструктивно співпрацювати.

Для того, щоб це співробітництво реалізовувалося, Росія повинна повернути довіру, яку зруйнувала, демонструючи свою прихильність дотримуватися міжнародних договорів і норм поведінки, з якими погодилася у минулому.

Що стосується Росії сьогодні, умиротворення не приведе до миру, а навпаки стратегія примирення тільки продовжить конфлікт.

Чим скоріше Захід переконає російських лідерів, що він не відступить, тим скоріше конфлікт закінчиться. Тільки тоді Росія повернеться на шлях конструктивного співробітництва з ЄС, НАТО і США та більш процвітаючого майбутнього.

Автор: колишній Прем'єр-міністр Данії та генеральний секретар НАТО А.Ф.Расмуссен

Джерело: http://internacional.estadao.com.br/noticias/geral,erros-de-calculo-do-kremlin-sao-tragicos--imp-,1791195#