У 1932-1933 рр. в Україні, відомій завдяки своїй родючій землі, як «житниця Європи», не відбуваючись будь-якого стихійного лиха, сім мільйонів осіб померли від голоду. При цьому Радянський Союз продовжував експортувати зерно. Голодомор (смерть від голоду) – так стала відома ця трагедія, яка вбила мільйони українців.

Після революції 1917 року український народ вчинив ідеологічний опір комунізму. Ідеї Незалежності України поширювалися не лише у віддалених селах, а й у вищих ешелонах Комуністичної партії України. В цей час російський націоналізм показав своє потворне обличчя. Кремль одночасно з переслідуванням інтелігенції, письменників та українських лідерів, використав голод як політичну зброю з метою придушення прагнення України до Незалежності.

У 1932 році Комуністична партія на 44% збільшила квоту обов’язкових поставок зерна в Україні. Уряд чітко усвідомлював, що такі вимоги призведуть до недостачі зерна і неспроможності селян прогодувати себе. Радянський закон був дуже жорстким: зерно не може бути залишено для харчування селян, поки квота не була виконана.

Військові загони, Головне політичне управління (ГПУ), НКВД використовувалися для забезпечення того, щоб селяни не могли приховати зерно від уряду. Зерно збиралося і зберігалося в складах, які ретельно охоронялися, в той час, як на прилеглих територіях голодували українці.

«Чоловіки вмирали першими, потім – діти, наприкінці – жінки», писав свідок тих подій.

Основною метою цього штучного голоду було прагнення зламати український дух, запобігти відродженню української культури та розповсюдженню ідей Незалежності України. Все це сприймалося Москвою, як загроза радянському режиму, який здійснив «етнічну чистку» українців на великих територіях.

85 років потому Україна стикається зі схожими викликами: після того, як народ України підтвердив свій європейський вибір, російський уряд розпочав війну, в результаті якої загинули вже понад 10 тисяч осіб і понад 24 тисячі були поранені, заборонивши все українське на своїй території і тимчасово окупованих територіях, переслідуючи тих, хто підтримує незалежну Україну.

 

Корисні інтернет-посилання

1. Геноцид Голодом:

www.holodomoreducation.org/

2. Електронний архів Голодомору: зведений реєстр архівних документів:

http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/

3. Енциклопедія голодомору 1932-1933 років в Україні:

www.history.org.ua/?discussion&nazva=_enhld_

4. Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні в Києві :

www.memorialholodomors.org.ua

5. Пам’ятники жертвам Голодомору в Україні:

www.holodomor-monuments.org

6. Розділ порталу Державного комітету архівів України, присвячений Голодомору:

www.archives.gov.ua/Sections/Famine/index.php

7. Сайт Українського інституту національної пам’яті:

www.memory.gov.ua/holodomor-commemoration-news

8. Спецпроект «Історичної правди» – «Голодомор 1932-1933»:

http://www.istpravda.com.ua/themes/holodomor/

9. Український науковий інститут Гарвардського університету. Проект. Мапа. Великий голод:

www.gis.huri.harvard.edu/the-great-famine/about-the-great-famine-project.html

 

Перелік художніх і документальних фільмів про Голодомор

Художні фільми:

«Гіркі жнива», 2017, реж. Джорж Менделюк, кіностудія «Devil's Harvest Production» (Canadá).

«Голод-33», реж. О.Янчук, 1991, кіностудія імені О.Довженка, Україна.

«Поводир», реж. О.Санін, 2014, студія «Prontofilm», Україна.

«Маленьке життя», реж. О.Жовна, 2008, кінокомпанія «Група компаній Фокстрот», Україна.

Документальні фільми:

«Жнива розпачу», реж. С.Новицький, Ю.Луговий, 1984, Канада.

«Під знаком біди», реж. К.Крайній, 1990, «Київнаукфільм», Україна.

«Українська ніч 33-го», у 4 частинах («Страх», «Жах», «Гільйотина», «Справа Грушевського»), реж. В.Георгієнко, 1994–1998, «Укртелефільм», Україна,

«Час темряви», реж. С.Дудка, 2003, «Укртелефільм», Україна.

«33-й. Свідчення очевидців»,  реж. М.Лактіонов-Стезенко, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Об’єднання «Імпульс», Україна.

«Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду», реж. В.Дерюгін, 2005, Фонд «Україна 3000», НТКУ, Україна.

«Свіча Джеймса Ернеста Мейса», реж. Н.Сущева, 2008, агенція «Стожари», Україна.

«Хлібна гільйотина», реж. І.Кобрин, 2008, студія «Телеком», Україна.

«Живі», реж. С.Буковський, 2008, кіностудія «Листопад фільм», Україна.

«Жорна», реж. Г.Гін, 2008, студія «МедіаПорт», Харків, Україна.

«Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932-33 років на Луганщині», реж. О.Крамаренко, 2009, Україна.

«О горе, це ж гості до мене», реж. П.Фаренюк, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Україна.

«Великий голод», реж. Е.Лозовий, П.Овечкін, 2005, студія 1+1, Україна.

«Незнаний голод», реж. Т.Гукало, 2003, кінокомпанія «Комітет дослідження українського Голодомору», Канада.

«Україна. Забута історія – Голодомор. Влада варта смерті», реж. А. Романді, 2011, телеканал «Мега», Україна

 

Джерело: за матеріалами Українського інституту національної пам’яті.