Виступ Посла України в Бразилії Р.Троненка на відкритті експозиції «Україна. 1932 - 1933. Голодомор, геноцид голодом» у Федеральному Сенаті Національного Конгресу Бразилії

(м. Бразиліа, 9 травня 2018 р.)

Шановні пані та панове сенатори,

Шановні пані та панове депутати,

Високоповажні посли дружніх країн,

Представники дипломатичного корпусу та колеги з МЗС Бразилії, представники військового командування та керівництва Церкви, громадянського суспільства та журналісти.

 Шановні співвітчизники і всі друзі, які тут присутні,

 Дякую всім за присутність на відкритті виставки «Україна. 1932 - 1933. Голодомор, геноцид голодом».

Хотів би особливо подякувати сенаторові Альваро Діасу, який з готовністю прийняв ідею організації цієї виставки у Федеральному Сенаті. Привертаю вашу увагу до того, що сенатор Альваро Діас є великим другом України та українського народу і має велику повагу української громади Бразилії. У 2008 році сенатор люб'язно відвідав Україну в якості представника Національного Конгресу, щоб взяти участь в церемоніях з відзначення 75-ї річниці Голодомору.

Голодомор – це назва, що була дана цій трагічній сторінці нашої історії, яку пережила Україна у 1932-1933 роках, коли було вбито голодом понад 7 мільйонів невинних людей в країні, що вважалася житницею Європи через свої високі можливості в експорті пшениці.

Сьогоднішня урочиста церемонія організована для того, щоб ми подивилися в минуле, оцінили сьогодення і врахували ці обставини в майбутньому.

Серед багатьох жахливих речей, що сталися в минулому, і які пов'язані з теперішнім часом, без сумніву, є український Голодомор.

Стаття 506 Збірника соціальної доктрини Католицької Церкви говорить про те, що «спроби повністю ліквідувати певні національні, етнічні, релігійні або мовні групи визначаються, як злочини проти Бога і самого людства. Особи, відповідальні за такі злочини, повинні бути притягнуті до відповідальності перед правосуддям». У цьому ж документі ця трагедія українського народу визнана ГЕНОЦИДОМ.

Це умисне винищення стало можливим завдяки політиці терору, з великою жорстокості і холоднокровністю вчиненої проти українського народу сталінським радянським режимом, який не мав ніякого сорому або сліду жалості, щоб позбавити життя мільйонів невинних громадян, у яких забрали усю їх їжу та їхні запаси, і дозволити їм померти від голоду.

Існує думка, що ґрунтується на історичних дослідженнях, про те що, якщо Голодомор не був би замовчуваний радянською пропагандою, Голокосту напевно можна було б уникнути.

Глухе замовчування цієї трагедії і злочинна бездіяльності стосовно цього жахливого факту зробили можливою безкарність у вчиненні інших злочинів, з іншими країнами, як це сталося, на жаль, з Голокостом.

Мільйони невинних життів можна було б врятувати, і цієї трагедії ймовірно можна було б уникнути.

Президент України Петро Порошенко нещодавно заявив:

«Не визнати Голодомор так само аморально і жорстоко, як не визнати Голокост!»

 Наша позиція не спрямовано проти когось. Але ми зобов'язані згадати і запам'ятати цей болючий урок історії, який не зажив, і не заживе для мого народу, а також пам’ятати про необхідність залишатися пильними, щоб такі трагедії не повторювалися ніколи і ніде у світі.

Голодомор був визнаний геноцидом або злочином проти людства Аргентиною, Австралією, Канадою, Колумбією, Еквадором, Грузією, США, Естонією, Італією, Угорщиною, Латвією, Литвою, Мексикою, Польщею, Парагваєм, Перу, Португалією і Ватиканом.

У Бразилії ця трагедія була визнана Законодавчою Асамблеєю штату Парана, а також муніципалітетами Ріо-де-Жанейро, Куритіби, Прудентополісу, Іратí, Кампо Морао і Антоніо Олінто.

Для вшанування 85-їрічниці цієї страшної трагедії хотілося би мати підтримку з боку Національного Конгресу, який завжди виявляє дружнє ставлення до України і до співпраці з нею. Наша громада налічує зараз більш ніж 1 мільйон нащадків, які живуть по всій Бразилії, і які з нетерпінням чекають цієї підтримки. Українська громада Бразилії дуже активна і уважна. Це найбільша українська громада в Латинській Америці, і її офіційні представники вже відвідали бразильську столицю і Національний Конгрес, де були гідно і тепло зустрінуті. Вони звернулися із закликом про підтримку і визнання українських прагнень, які є дуже важливими для всіх, оскільки всі вони в сім'ї або серед нащадків мають близьких, які загинули в цій трагедії.

І останнє, але не менш важливе. Хотів би попросити про підтримку всіх сенаторів та депутатів, щоб не дозволити піти у забуття тому, що є таким важливим для українсько-бразильської громади, а саме про визнання цієї трагедії. Навіть більше, - ми не можемо стерти пам'ять про ці невинні жертви нелюдського, жорстокого і тоталітарного режиму! Інакше – наша байдужість уб’є їх знову.

Дуже дякую.